Этот сайт использует cookie и сервис Яндекс.Метрика для персонализации сервисов и удобства пользователей.Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с Политикой обработки персональных данных.
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.
Откуда знаешь, Сеня?
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас,—
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я — тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...
Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.
Будемо сподіватися й на веселі пісні, хоча вони й зараз є, але все ж таки більш сумних.